"З'їзди" - варіанти можливі?

   Катаючись Україною, ми відвідуємо різні з'їзди: гучні "міжнародні" і не дуже. Відвідуємо, щоб зустрітись і поспілкуватись з друзями, обговорити поїздки, актуальні питання та просто відпочити. Такі зустрічі завжди мають свій позитив. Проводимо день в дорозі, відчуваємо приємну втому і, ось — ми приїхали! І?.. Платимо за реєстрацію, з футболками і значками питань не виникає, потім будуть конкурси, концерти, і парад містом. Питання забезпечення харчуванням та проживанням організатори найчастіше віддають місцевим підприємцям з правом "вільного ціноутворення"...

   От редакции: начинается новый мотосезон, и всех нас впереди ждут слеты, мото-шоу, фестивали… Все они разные, но чем-то и похожи между собой. Какие слеты мы хотим видеть? На какие слеты готовы ехать, а на какие — нет, и почему? Чего мы ждем от таких мероприятий? Какими они должны быть? Вопросов много, а ответить на них однозначно трудно, ведь критерии оценки и запросы у всех разные. Может, что-то надо оставить, так как есть, а что-то "подсмотреть" там, где такие мероприятия проводятся давно? У нас есть такая возможность: сравнить и принять к сведению полезную информацию. Мнение человека, который реально ездит и общается с самыми разными людьми, вы можете сейчас прочитать.

   Звичайно, кожен, хто відвідав хоч кілька з'їздів, стикався з різними ситуаціями, з успіхом та прорахунками в їх організації, та має власні враження. У кожного свої відповіді на питання про вартість реєстрації, та те, що має в неї входити, про рівень та вартість умов проживання і харчування, про конкурси, концерти, екскурсії, культурну чи "некультурну" програму.
   Щороку збільшується кількість з'їздів, росте і рівень їх організації, але "рівень" — поняття відносне... Кожен вільний сам вибирати, куди їхати, як проводити час, і на що витрачати свої кошти.  Якось я бачив інший підхід до організації з'їзду, нехарактерний для України, на зустрічі ендуристів в Польщі. Нагода перевірити, чи то не була випадковість, випала, коли я не встигав з візою на цікавий з'їзд ендуро-туристів в Чехії. Я тоді відразу переключився думками на закриття сезону в Польщі (13-15 жовтня 2006), запросив друзів приєднатися. Ближче до справи виявилось, що на цей з'їзд ще поїде тільки Коля (Трансальп) з Коломиї (на жаль, більше нікому не вдавалося).
   День виїзду — п'ятниця, 13-те. Ми домовились зустрітися в Стрию і далі — разом. Погода просто чудова: тепла і суха осінь. Їхали дрібними дорогами до пункту пропуску в Смільниці (Крошцєнко). Купили страховку, проходимо кордон і під колеса лягає вже рівний, з розміткою і без ям, асфальт. Ця місцевість називається Бещади, тут гірські краєвиди доповнюють кілька річок і велике водосховище Соліньскє. Місцевість красива і не дивно, що тут розташовано багато різних баз відпочинку, на одну з них ми і їдемо. Від кордону до місця проведення з'їзду залишалося всього 40-50 км. Знаходимо базу, на в'їзді нам вручили наклейки, ставимо мотоцикли на паркінг, тут всіх зустрічає організатор. "Доброго дня, хлопці, як доїхали?" Він люб'язно пояснює всі деталі щодо організації. Вільні номери ще є (ми розраховували і на варіант з наметом), нам пропонують одразу розміститись і показують кімнату адміністратора бази. Всі витрати по "реєстрації", власне, зводились до суми в 82zl, які платимо безпосередньо в касу бази відпочинку (1zl = 1,6 грн, відповідно 131 грн). В цю суму входить: проживання (3 дні), сніданки та вечері (отримуєш відповідні талончики), ну і, стоянка. Кімната на 4 особи, без "євро" ремонту, але чисто і є душ з гарячою водою. Склад нашої кімнати був найбільш міжнародним: ми (два українці), словак і поляк. При реєстрації ні футболок, ні інших "цінних" речей в нагрузку не давали, таке можна окремо замовити через інтернет, там є варіанти і ціни, один з "африканців" займається цим. Приїзд тривав до пізнього вечора, декому з "господарів" довелося проїхати більше 700 км. В загальному зібралось близько 100 мотоциклів. Вік учасників здебільшого від 25 до 50-60 років, причому тих, кому "за 30" — більше.

   Щодо харчування: поснідати можна було з 8 до 11 ранку, а повечеряти — з 16 до 24 години. Приходиш в їдальню, сідаєш за накритий стіл, віддаєш відповідний талончик, і тобі все приносять. Харчування повністю вистачало: на столі перше, друге, компот, фрукти і десерт.
   На ці з'їзди приїжджають з дівчатами, дружинами, і навіть з малими дітьми. Пацан на “Африці”, а дружина з дитиною —на машині і всі разом, всі задоволені. Панує спокійна, приємна і досить культурна атмосфера — всі "свої". В день приїзду всі зібрались за вечерею. Мені було особливо цікаво поспілкуватись з тими, кого я вже знав з відкриття сезону, тоді у них в планах були різні подорожі — чи вдалося всі здійснити, і як? Розмовляючи, засиділись до ночі, а дехто і до ранку.  А на 8:30 суботнього ранку був запланований виїзд на оф-роуд, який закінчився після 10 години, всі повернулись задоволені, дехто злегка впав, що було не складно за тих умов.
   Більшість з тих, хто помчався на бездоріжжя, були взуті в агресивний Mitas E-09. Це одна з "зубатих" шин для туристичних ендуро. Використовуючи такий тип шин, як основний, мотоцикл завжди готовий до серйозного оф-роуду. Зрозуміло, що такі добре "вигрібають" на бездоріжжі. Здивувався, коли на асфальті з такою "зубаткою", на важкому мотоциклі, вони спокійно входили в повороти так, що гума працювала “від краю до краю”. Звичайно, на мокрому асфальті щеплення таких шин з покриттям слабше і треба їхати спокійніше. Шини Mitas E-09 та E-07 популярні завдяки пристойним характеристикам як на бездоріжжі, так і на асфальті та відносно низькій ціні, їх використовують як альтернативу відомим Continental TKC 80.
   На 11 годину заплановано вже загальний виїзд-екскурсію. Маршрут, заздалегідь продуманий організаторами, складається з метою познайомити всіх, хто прибув на з'їзд, з визначними місцями та краєвидами регіону. Цього разу — це 180-200 км гірськими дорогами. Виїхали. Спочатку серпантини з асфальтом, далі гравійні дороги через ліси і поля, і знов на асфальт, його вузька смужка тут петляє між пагорбами, водоймами і містечками. Погода просто супер: тепло і сонячно. І хоч на полях ще місцями зеленіла трава, дерева вже набрали жовто-багряних кольорів. Це осінь, осінь у всій красі! Кілька десятків кілометрів з такими краєвидами, та в яскравих променях сонця — це був подарунок на закриття сезону! Після 15 години колона почала потроху розпадатися, всі, хто де хотів, по 5-10 чоловік залишалися в кафешках перекусити, відпочити і поспілкуватися.
   Ближче до 18 год підтягувались на базу. Потроху всі зібрались в їдальні, посиділи і повечеряли. А після 21-й години народ перейшов надвір, до багаття, хтось співав під гітару, інші просто сиділи, грілися і спілкувалися, згадуючи сезон, що минув. Тим часом, для всіх готували на грилі м'ясо і ковбаски (це теж входило в пакет харчування). Була емоційна розповідь про поїздки в Монголію, Казахстан, Киргизію... а їм туди, як і в Росію, треба дорогі візи.  
   Знайомий влаштував нам показ фото і яскраву розповідь про його подорож до Марокко. Він (років так 35) і його колега (ближче до 50) сідають в машину, мотоцикли на причіп і без ночівель, чергуючись, швиденько їдуть до Гібралтару. Там — машину на паркінг, а "Африки" — в Африку! Майже тиждень носяться пісками Марокко і знайомляться з тамтешнім життям... Молодший з них під час цього з'їзду купив для сина дитячий кросовий мотоцикл (справжній, з моторчиком) — то нічого, що сину тільки 7 місяців... Інший розповідав про свою улюблену Чорногорію. І ще багато історій біля вогнища про кілометри доріг і незабутні пригоди на маршрутах в різних країнах.
   Розійшлися пізно. Стало сумно, завтра неділя, роз'їзд. Час пролетів так швидко. Зранку всі, кому далеко, поспішали виїхати в дорогу. Небо захмарилось і стало холодати. Ми покинули з'їзд в числі останніх. На перехресті він повернув направо, в Словаччину, а я — наліво, на свою батьківщину. Я їхав дуже повільно, не тому, що мені пояснили, скільки коштує перевищення швидкості (за кожні 10 км/год перевищення — приблизно по $30), а просто: це ж був кінець сезону!
   На кордоні довелося постояти трошки в черзі (вперше на мотоциклі), польські митники пояснили мені, що вони чемні, в Унії, і правила для всіх одні, треба в чергу... Кілька українців, що стояли в черзі, мене якось не побачили, а поляки, не розуміючи, чому я на мотоциклі і вертаюсь в кінець черги, впустили майже на її початку. І потім погрітися в машині мене кликали теж не українці: от такі земляки бувають!..

   Очікування на проходження кордону і погана погода починали клонити на сон. Небо на той час вже затягнулося густими темними хмарами, здавалося от-от піде гарний лапатий сніг, бо дрібний та мокрий вже і так моросив... Ну а потім почався легкий “офроуд” українських доріг, і я пожвавішав. Заїхав на ту саму заправку, де заправлялись перед від'їздом, працівники впізнали, розпитували про мої "успіхи". Знову — бак до повного, вмістилось 12,7 л бензину. Я проїхав Польщею 302 км, виходить 4,2 л на 100 км — це добре. Від кордону я їхав через Хирів, Самбір, Дрогобич. Було досить холодно, а після Стрия почався ще й рясний дощ. Гарна погода закінчилась, як і сезон. Залишились фотографії і калейдоскоп спогадів.
   P.S. Про підхід до організації з'їзду і цікаву математику. День проживання в якомусь готельчику в Польщі коштує мінімум 30-40 zl, відповідно 3 дні — 90-120 zl. В нас було 2 сніданки, 2 вечері і гриль, це 5 трапез. Одна така, десь в придорожньому кафе чи в місті — мінімум 20-25 zl. 5 трапез по 20-25 zl — це 100-125 zl. Разом виходить — від 190 до 245 zl. Повторю, з'їзд коштував 82 zl з особи. Тут нема помилки в підрахунках — це такий підхід. Організатори ставлять за мету не заробити на приїзді друзів, а провести з'їзд цікавим, приємним та корисним в сенсі відпочинку та обміну досвідом, щодо техніки та поїздок. За 2-3 дні з'їзду стараєшся поспілкуватися з багатьма, обговорити здійснені мандрівки, обмінятися ідеями і планами майбутніх і витрачати час на пошук місця проживання, а потім, щодня, де і як поїсти — зовсім не доцільно. Вони добре продумують все: і проживання, і харчування, і маршрути для покатушок та інші дрібниці. Це — питання репутації. Вони поступають просто: вибирають достатньо велику базу відпочинку, з відповідно вже певним досвідом в проведенні масових заходів (для великих груп можна домовитися і про знижки). Так забезпечуються адекватні витрати, адже з'їзд — це просто зустріч між подорожами, які власне і є пріоритетом в мотобюджеті мандрівника. Цікавий підхід?! На цей "закордонний" з'їзд я витратив менше коштів, ніж на середній український. Звичайно, в Польщі, крім спеціалізованих, теж є з'їзди "для всіх разом" (спорти, чоппери, мопеди...). Такі, де реєструєшся та платиш за власне сам "в'їзд". Такі зібрання теж цікаві, мають свій загальний колорит і "звичні традиції" проведення часу.
   Варто зазначити ще одну цікаву річ: фактично клубу Africa Twin, як "клубу" — нема. Є інтернет сторінка (навіть кілька), на основній — форум, і саме там проходять всі обговорення. Одні ведуть "боротьбу", щоб провести наступне зібрання в себе, інші "звітують", де зараз катаються і що там цікавого, а хтось вперше — "привіт, я теж купив ендуро"... Так вже не перший рік і люди знають один одного не тільки по вигаданих ніках, а по справах. Якщо є культура і почуття гідності, то є дружня атмосфера, допомагають один одному, допомагають і таким "чужим" туристам, як я, коли подорожував Польщею. І відсутність цих понять, на жаль, не замінити надуманими "клубними" правилами і обов'язками. Останніми можна тільки обмежити себе в свободі дій. А справа — в свободі! Адже ми її любимо і шукаємо — свободу, пригоди і нові враження, проводячи в сідлі безліч часу і стільки ж тисяч кілометрів.