Перша сотня :шляхами України

От редакции:

В 2006 году наш журнал поддержал проект «Шляхами України». Нам хотелось, чтобы читатели могли увидеть интересный фотоматериал, собранный во время путешествия не по центральным городам и дорогам, а по районным центрам нашей страны. Второй целью было длительное испытание предоставленной компанией «Скаймото» техники – в то время новинки рынка в самом подходящем для такого путешествия классе «эндуро». И если за два года полностью достигнуть первой цели не удалось (проект продолжается!), то отчет о эксплуатации техники уже сейчас может быть предъявлен читателям.

   Повертаючись з Індії в 2006 році мене осяяла спокуслива ідея – об’їхати всі районні центри України. І зрозуміло, трохи пофотографувати. Адже не в кожному містечку є фотограф, а по-своєму цікаві та надзвичайно мальовничі місця є в кожному. «Десь 250 райцентрів, – прикинув я, – отже, це займе місяць-два часу»... Одеська фірма «Скаймото» люб’язно згодилась надати мені 200-кубовий ендурик MATADOR, вже готові підписати Договір, та… виявляється, необхідно вказати точну кількість райцентрів та орієнтовну тривалість акції. От так я і з’ясував, що Україна має 490 районів. Згідно нового плану, об’їхати всі райцентри України я маю за рік, та знову певні (незалежні від мене) обставини не дозволили це здійснити вчасно та в повному обсязі, і в 2007 році я відвідав лише 100 райцентрів. Як це відбувалося?
   2006 рік. Наданий мотоцикл весь час викликав моє здивування. Звук двигуна – копія звуку скутера, тільки голосніший. Витрати бензину – 3,3 літра на 100 км, масло в бензин лити (на відміну від Яви) не потрібно, двигун чотиритактний. Його всюдихідність так і провокувала знайти яму або лісосмугу, через яку б він не зміг проїхати. Таку, на мій подив, знайти не вдалось. Улюбленими тренувально-розважальними вправами стали виїзд на бордюр і зліт з бордюру, коло по хащам навколо гаражів перед тим, як поставити мотоцикл на ніч. Що ж – японці непогано розробили прототип цього ендурика, а китайці оригінально втілили його в метал та пластмасу. Близько тижня я зачиняв мотоцикл на рульовий замок, та одного разу замок зник. «По-англійськи» і назавжди.
   Це була б єдина втрата в процесі обкатки, якби задня шипаста 18-ти дюймова гума не розчаровувала неефективністю гальмування. То ж я її замінив на «іжевську». Мотоцикл був отриманий мною напереддень осіннього «Гоблін-шоу», куди я потрапив з великим задоволенням. Досхочу наспілкувався з хлопцями, що приїхали здалеку, і накатався. MATADOR’у наче подобалось підійматися вверх по сходах перед пам’ятником Т.Г. Шевченку, у однойменному парку, і спускатися ними ж, чухати по піску на березі моря. Здавалось, тільки «Африки» і «Трансальпи» не блідли на його тілі.
   По завершенню обкатки був старт подорожі. Перший райцентр – Сарата. А це і перші120 км від дому, і стрімкий виїзд з центру, і школярі пишуть «байкера з прапором»… і перше непозначене перехрестя, на якому – опа!! – мій фініш мотосезону-2006... З-за закритого контейнером кута цього перехрестя спускалась по головній «Тойота», а мій знак «Поступись дорогою» висів на стовбі за жовтолистим деревом…     Наслідки: шкіряні штани вціліли, куртку подерло, шолом тріснув (та не розсипався), перелом ноги (а якби не екiпiровка, травм було б бiльше!). Мотоцикл пошкодив пластик (асфальтом), задній маятник («Тойотою») і, чомусь, переднє колесо (бордюром?). Дякуючи золотим рукам хірургів Саратської райлікарні Куртова Георгія Івановича та Плахотнюка Сергія Леонідовича, для мене подорож не завершилась… Діма Тракдрайвер, байкер з Одеси, передав мені (свої колишні?) милиці – на них я й «вишивав» перші три місяці після лікарні.
   Весна 2007 почалась без мотоцикла. Лікарі не рекомендували. А от невеличка мандрівка на ванній, з моторчиком від скутера, до Києва – вдовольнила жагу до мандрівок та підняла настрій. Після неї вже міг би бути й повторний старт мотоциклом по райцентрах, та міліція позбавила мене прав за старий «злочин», сутність якого була в тому, що: коли отримував номери на мотоцикл, дорогою додому в’їхав в тунель, не випустивши зустрічну фуру, бо не хтів гальмувати шипованою гумою; в протоколі не поставив букву «Z» після своїх пояснень; не з’явився на суд, оскільки лежав у лікарні з переломом. В підсумку – рік без прав. Чотири місяці пішло в мене на те, щоб їх повернути. І от, нарешті, все владналось і можна вирушати!

Осінь 2007. Знову старт, і перші сто районних центрів за пару місяців…

Як мало я знав раніше про стан шляхів, що з’єднують деякі центри районів... Особливо запам’яталось містечко Чечельник. Якість дороги – як після метеоритного дощу, літературними словами і не розкажеш… Деякі труднощі в таких мандрах створює відсутність в районних центрах будь-яких готелів. Ті, що залишились від радянських часів, давно продані під офіси. Багато речей на 200-кубового ендурика не нав’ючиш, проблеми з ночівлею виникають досить часто, тож і розумієш цінність допомоги місцевих байкерів з «дахом над головою». Майже в кожному містечку де я був, людина на мотоциклі викликає цікавість (тут всі один одного знають, і чужі люди завжди привертають увагу). Як тільки зробиш зупинку - тебе одразу обступають люди. Питання, яке в Україні найчастіше ставлять мотомандрівникові – «а звідки ти i куди», «а нащо це тобі треба?» Відповім словами з пісні Андрія Миколайчука, бо стисло і ясно :

«Така наша доля, широке поле

і вітер, що в полі гуля».

Ще хочу додати – є багато надзвичайних, виняткових, чарівних місць в нашій Україні, там і люди цікаві, і життя тече по-іншому. Треба тільки трохи від’їхати від центральних трас … Ну а що бачив я, нехай розкажуть фотки, можливо хтось впізнає рідні місця…

На спідометрі, поки що, 13 тисяч з гаком. Скоро – старт наступного етапу. Далі буде!

Технічна сторона подорожі:

≈ 100-200 км – замінив рідну гуму «з шипами» на задньому колесі іжевською, розмір 18''.

≈ 300-500 км – відпав (легенько цокнувши об переднє крило) рульовий замок.

1344 км – «краш-тест», заміна переднього колеса в комплекті з гумою, заднього маятника, бокового пластика на мотоцикл і мого шолома на такий самий (тільки цілий), вирізання невідомими умільцями зруйнованої кришки на мастилофільтр двигуна, заміна ручок руля, дзеркал.

Мушу зауважити, що при переломі ноги в неї ставлять пластину з шурупами (повторний перелом з пластиною в нозі «світить» ампутацією ноги) – це коштувало фірмі «Скаймото» 300 «умовних». Мотоцикл мінімум на 3 місяці міняється на милиці. Пластину через рік від встановлення витягують приблизно за 200 «умовних».

5000 км – заміна ланцюга, ще десь посеред подорожі мені видали нового насоса, замість «профуканого», замінили лампу на фару (в ній залип на «масу» контакт ближнього світла і випалював запобіжника) всі заміни оливи (і фільтра) в двигуні згідно з інструкцією кожні 5000 км, змащення ланцюга (і, теоретично, миття повітряного фільтра) кожні 1000 км. Механік мені пообіцяв, що якщо і в подальшому не митиму повітряний фільтр кожні 1000 км, то заміну поршневої і циліндра робитимуть за мій рахунок.

10930 км – кінець сезону 2007.

≈ 14000 (перед стартом на Крим) заміна ланцюга, зірок, лампи у фарі, якоїсь мембрани в карбюраторі (після чого мотоцикл пройшов на 10 літрах 95-го бензину 420 км), причеплення на мотоцикл бокових катафотів (втрачених на важких дорогах і в краш-тесті), передньої гуми.

«Фантастична» дорога в Чечельник, таксі далі не їде.