Крим і Подільські Шешори

   Після першої сотні райцентрів в сезоні 2007 було вирішено з керівництвом акції, що сезон 2008 розпочне Крим. За декілька днів перед стартом остаточно з`ясувалося, що до мене ось-ось приїдуть гості, сім`я з Польщі, з якою познайомився коли їздив мотоциклом у Чехію. За декілька годин обмальовую райцентри на мапі Криму і розумію, що подорож буде дуже, дуже швидка…

   Виїзд увечері. В Одесі спиняюсь біля ДТП. Розбитий скутер, біля нього – розбиті окуляри… Неосвітлений і без ввімкнених стоп-вогнів зад причепа до КАМАЗа… Скутерист лежить головою в калюжі крові (шолома нема), без свідомості, глибоко дихає – збоку це виглядає моторошно. Разом з водієм легковика, що спинився переді мною, чекаємо на «швидку» і міліцію. До Криму десь кілометрів триста, потім ще по Криму 600-800.
   Їду, є про що подумати. Вночі холодно, зупинка біля придорожнього базарчика під Херсоном на склянку гарячого чаю, розмова з випадковим співбесідником, що до одруження був мотоспортсменом. Після Херсона дорожні умови гіршають, світла мого ендурика катастрофічно не вистачає, тому міняю тактику – регулярно «падаю на хвіст» різним машинам, до яких можу вчепитися, адже моя швидкість 70-80 км/год. Дивуюсь, що начебто давно вже мав переключати бензокраник на резерв. Бензин скінчився на 420-му кілометрі від заправки, а зазвичай 10-ти літрів бака вистачає рівно на 300 км. Ось що робить правильне ТО на фірмовій станції «Скаймото»!
   Незадовго перед воротами в Крим помічаю, що засипаю. Звертаю в лісосмугу і вперше користуюсь наметом. Ранком – підйом, старт, ворота Криму... Мотоциклістів і байкерів багато – в Криму десь мотозліт, багато їдуть туди, багато подорожують самі по собі. Починається дощик, і стає трохи нудно – я такий правильний і такий профі, що маю навіть дощовика, тому екстріму не буде. Став, вдягнув, 20 км до краю дощу, став, зняв дощовика. Тільки ноги доводиться витягувати від грязюки з колеса аж на крильця бензобаку, коли їдеш по мокрій дорозі. Сонце пече. Перед Чорноморським плескаюсь в холодній воді Чорного моря. Експромтом зроблений прапор з целофанового пакету («правильний» прапор десь загубив) на третину вже відсутній – вітром і швидкістю розшматувало.

   Десь по дорозі з Чорноморська в Саки двигун почав видавати дивні звуки. Насторожую вуха і дещо збавляю швидкість. Оу! Потім, на наступному ТО, кільця, коромисла, вал, клапани – все поставлять нове, а зараз двигун просто перегрівся. Хто ж знав, що на 15 тис. км ми ще «такі ніжні» – обкатку ж, начебто, давно завершено?
   Ввечері в Бахчисараї намагаюсь вияснити в місцевих – що то за надзвичайно приємний аромат відчувається в їх місті? Виявляється – завод, що виготовляє мило з лаванди. І аромат, відповідно, лаванди.
   7 райцентрів у перший день по Криму, ще 7 в планах на завтра. Ночівля в хвойному лісі перед Білогірськом. В цей день їздив до Сурб Хача, вірменського монастиря, якому 650 років. Бачив мусульманські мечеті. Дорога до нього – пара км гравію від асфальтової дороги, та за ендуро було не соромно. І хоч Крим – не моя стихія, бо відфотографований він вздовж і в поперек, але таки побачив я річ, при погляді на яку ледь не впав з мотоцикла. «Ты отремонтировал свой трактор?» – запитує суворий бригадир з плаката! Ну який мотоцикліст залишиться байдужим до настільки актуального питання життя-буття?

   Фантастичної краси саморобні скульптурки татарського скульптора перед Джанкоєм, і, не лягаючи спати, до самого ранку дорога додому. Два дні – 14 районних центрів Криму . І мій висновок з подорожі: таки багатство Криму – це його люди.
   Дім. Гості. Несподівано дізнаюсь в Інтернеті, що мотоциклісти збираються в Немирів на етнофестиваль. Пару годин на збори – і вперед. Бензин по Київській трасі закінчився через 250 км (ті самі 10 л), чи тому, що швидкість стабільно 95-100, чи тому, що кільця від перегріву в Криму запали...

   Знаходжу ще одного мотоцикліста з Хмельницька. Причіплюємо мій Qingqi і його YBR-ку тросами до шлагбауму з міліцією і розчиняємося в 10 тисячній навалі відвідувачів фестивалю. Нарешті зрозумів, як ставиться намет (в Криму спав, як в конверті). Коротко про фестиваль – кайф, просто кайф! Сувеніри, всім чао, дорога додому, 3,3 літра при швидкості 70-80 км/год.

Текст і фото: Роман Білик